Василя Дубенного ми маємо одного з тих знеможених батьків, що під їх натиском йшли в гайдамацькі ватаги і їх дїти і багато иньших людей, що підпадали їх впливу.
Цїкаві для нас в ватагах і такі люде, як Кіндрат Микитенко, людина середнього віку і осаул богуславських козаків. Не вважаючи на своє особисте, досить добре становище, він міняє його на небезпешне, непевне становище гайдамаки, при стає до страшного Швачки і лишаєть ся з ним до самого його кінця. Сьвідомість суспільної кривди очевидячки завела його так далеко. Впійманий опісля Поляками він був присуджений на кару смерти (рід кари в документї не означено)[1].
Окрім селян, що отверто йшли в гайдамаки і приставали до тих чи иньших ватаг, дуже багато київського і брацлавського селянства виступало проти Поляків поєдинчо, не з'єдиняючись у ватаги. Вбити тодї Поляка або Жида вважалось заслугою — і тому то ми знаходимо в Кодненській книзї багато справ про убійство шляхтичів і Жидів. Не вважалось негарним і невстереженє панського майна і навіть повне присвоюванє його поодинокими особами — і про се знов таки читаємо в документах Кодненської книги.
Переглянемо спершу ряд справ про убійства, заподїяні людьми з поза ватаг.
Тут перед нами різко фіґурує знов урядова особа — з села Шпичаниць паволоцьких (село сквир. п. біля границї бердичівського, на з. від м. Паволочи), Мартин Лобода[2]. І він, як багато иньших, не дорожив своїм досить поважним становищем в селї і користував ся ним тілько для того, щоб хоч в протягу короткого часу з більшим успіхом карати ненавистних Поляків і унїятів. Він раз по раз відшукував захованих панів і Жидів і віддавав їх на убийство; не жалував він при сьому і жінок, при чому з особливою лютістю пореслідував жінку гуменного, що був з роду Мазур. Робив так зрештою Мартин Лобода не зовсїм сам один; були в нього між селя-
