ти[1]. Волнянцї, довідавшись про се, зараз кинулись їх шукати, і знайшовши, цїлою громадою тут же на місці убили: не пожалували навіть дїтей. Більшість участників сього бойовища були зігнані Поляками в Білу Церкву і тут без суда і слїдства покарані смертю. Кодненській комісиї з числа волнянцїв лишилось тілько декілька для рішеня їх долї. Одним з них був Микола Лавренчук. Кодненська комісия присудила йому кару смерти, хоча про нього звісно було тілько, що в момент вигубленя шляхти він був у Волнянцї, але не було жадних вказівок на те, щоб він сам причинив ся до сїєї крівавої справи.
В селї Конельському Полякам теж довелось головами наложити за той гнет, що терпіло від них поспільство[2]. Війтом в сьому селї був Хведір Дворак, родом з Чорнополя. Він в усьому готовий був іти за вказівками людей, ворожо успособлених проти панів і нї трошки не дбав про захованє заведеного в селї ладу. Завдяки сьому, Яким Зарудний, сотник козацький, що був тодї в с. Конельському, орґанїзував пійманє 22 шляхтичів і опісля з його-ж приказу всїх їх убито; убито й ґубернатора конельського разом з писарем. В судовій замітцї до сїєї справи сказано, що Зарудний убив тодї-ж свого батька, зятя і дітей останнього. Чим вияснити сї останнї убійства? Чи не було причиною їх те, що батько і зять Зарудного не були на боцї повстанцїв і чи не перешкаджали вони Якимови помститись над панами?
Визначну ролю відограв тодї в Конельському і осаул козацький Іван Гучала з Чорнополя[3]. Він перед тим як роздражненє в с. Конельському проти Поляків дійшло до краю, згодив ся сховати у себе в хлїві ксьондза францісканського ордена. Ксьондз і прийшов до нього, не догадуючись, звісно, що сам Гучала — один з найзавзятїйших ненавистників Поляків і унїї. Взнати се одначе йому довелось, скоро Зарудний розпочав свою помсту над шляхтою. Гучала тодї видав
