сил самі приставали до ватаг, а слабші, що не хотїли кидати осїлого житя в загосподарених місцях, виступали поодиноко, кожний з окрема, вигублюючи шляхту і Жидів і загарбуючи собі їх непоправдї набуте добро. Надїя не статись жертвами польської і жидівської пімсти, при невступленю в ватаги і захованю тайни, те-ж могла бути одним з мотивів, що кермовали сїєю другою ґрупою людей. Але окрім них були між місцевими людьми і такі, що цїлком співчували задуманому визволу країни з польських рук, йти-ж на ослїп боялись ще більше нїж иньші і тому помагали тілько гайдамакам споквола, на скілько могли. І багато було ж випадків, коли в успісї руху істнованє в селах людей, що готові були тілько помагати, рішало.
Візьмемо на увагу насамперед готовість селян приймати до себе на сховок. Сховати тодї у себе когось ворожого Полякам не вважалось дуже небезпечним; більшість людей зовсїм безпідставно думала, що кара смерти не чекає їх за се. А ся певність принесла самому повстаню не малі користи. Завчасу перехований гуртець гайдамаків не міг не бути цїнним в загальнім числї сил і хто знає кілько Поляків вигубляв він при добрих обставинах після того як тайний помічник спас їх від якогось численного віддїлу Поляків. Такими тайними помічниками чи переховувачами в цїкавий для нас промежок часу дуже часто були пасїчники. Робити се їм було придобнїйше нїж кому иньшому з селян, бо пасїки звичайно бували при садках і частїйше на кінцї сел. При тому-ж для пасїчників, людей здебільшого вже старих, але нерідко призвичаєних до житя полїтичного в попередні роки єдиним способом помогти дорогій для них справі — було переховувати своїх братчиків, що потрібували захистку, беручи безпосередню участь в повстаню.
В Кодненській книзї ми знайшли кілька випадків переховуваня гайдамаків пасїчниками. Так, в селї Волосові біля Хмельника[1] був пасїчником Хведір. І ось у нього в пасїцї знайшли притулок двоє гайдамаків, що завчасу вспіли втїкти з пасїки від гонитви ворогів та тілько не вспіли захо-
