Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/131

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 115 —

виявив свою готовість служити гайдамакам тілько тим, що впустив до себе двох з них — брата свого Панаса Сикуненка і ще когось і не перешкодив їм у себе в хатї убити шляхтича, що вони привезли з собою. І ось і в сїм разї кодненська комісия присудила помічнику гайдамаків кару смерти.

В Шпичаницях на рештї селянин Пилип Радник[1], при помочи звісного вже нам війта Мартина Лободи, повіз був на убійство до гайдамаків шляхтянку Маріану Бальневичеву, але на дорозї його зустрів піп, що й відобрав у нього збожеволїлу від страху шляхтянку і спас її. Впійманому опісля Пилипу Раднику, звичайно, стяли голову.

Не так суворо карала кодненська комісия селян, обвинувачуваних в помішництві гайдамакам, третого роду: в показуваню їм, де сховано панські річи. Тим часом помішництво сього роду в 1768 р. було постійним явищем і, звичайно, приносило гайдамакам певну користь, даючи їм доконечні на утриманє руху засоби. Особливо цїкавий приклад готовости селян доставити гайдамакам панське добро ми вже бачили в селї Малинках[2]. Ми знаємо вже, що малинківська громада перш за все не дозволила пану Ґрабовскому сховати річи в православній церкві, не вважаючи на те, що піп Пилипович вже навіть прийняв річи у церкву. Далї, коли Ґрабовский закопав річи в лїсї, малинківські селяне, знаючи, де власно їх закопано, скоро прийшов у село загон Микити Москаля, на перше-ж його жаданє, не тілько показали місце схову, але й самі поїхали по сї річи. Так зробили сторож в Малинках Антін Скработун і ще троє иньших селян — Гаврило Повхимчук, Петро Тимченко і Левко Чорний.

Обовязком вважалось також показувати гайдамакам, де сховано і річи жидівські. Так, в селї Ситнянцї смілянській селянин Василь Лобуренко[3], родом з Шарогрода, постарав ся, щоб війт ситнянський, що держав шинк замісць жида змушеного втїкти, ратуючи своє житє, показав гайдамакам — де

  1. Кодн. кн., ст. 485.
  2. Кодн. кн., ст. 428–429.
  3. Кодн. кн., ст. 246.