в нього коней і одежу. На рештї ще в якогось Жида відняли вони гроші і полотно. Після грабуваня ватажане почали паювати здобич. На кожного випало по 15 рублів грішми та ще рублів на чотири ріжних річей. І на сьому їх справки кінчать ся: майже всї ватажане йдуть у Київ або Васильків. Тілько один якийсь незабаром вмер, а Бугаєнко вскочив в лабети Поляків. В Коднї йому присудили стяти голову.
В усїй сїй справі, певна річ, єдиною метою гайдамаків був грабунок і в виказах Бугаєнка се зазначено дуже виразно. Він перелїчує, і що було забрано, і як попайовано, і по кілько випало на брата. Після-ж того як здобич була добута, сполучені в ватагу люде не придумали для себе нїчого кращого, як втїкти за границю і жити там тихо та смирно.
Уважаючи на деяких участників, не лїпшою була і ватага уманських селянських парубків і ремісників, як свідчать про се відомости, витягнені нами з виказів Івана Макосїйчука, що судив ся спершу за намір ограбувати православну церкву, а потім і за гайдамацтво.[1] Родом Макосїйчук був з Уманї. До 19 років він жив в батька-матері: колиж вони вмерли не вдовзї перед початком „різанини“, він, Іван, пішов нїби то в Немирів до свого брата, але по дорозї в с. Пятигорах пристав до старців, „до тих, що возками по селах їздять“ і з ними втрапив у Животів. Прийшли буцім-то вони туди в суботу, а другого дня в недїлю Макосїйчук рано в ранцї випив добре і пішов до церкви на службу Божу. Під час відправи він завважав, що титарь, обходячи молельників з пушкою для жертв на церкву, висипав звідтіля, міняючи гроші, на цїлий карбованець дрібних. Макосїйчук, побачивши карбованця, як признав ся він сам потім, почув страшенну спокусу вкрасти і карбованця і иньші гроші. Він озирнув ся навкруги і хоча був пяний, а про те запримітив, що південні вхідні двері не замкнені на колодку, а тілько засунуті засувом. Макосїйчук підійшов до дверей, тихенько відсунув засув і став чекати кінця відправи. Діждавшись його, він в купі з иньшими людьми, що були у церкві, вийшов західними дверми на церковне подвірє і потім на вулицю. Тим часом титарь, коли вже в церкві не лишилось нїкого, вспів замкнути західні двері і піти до дому. Макосїй-
