Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/139

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 123 —

чобіт. Прослужив він вже ніби там з тиждень, коли до хазяїна його прийшов рідний брат його, чернець з манастиря Волошського за Днїстром. Про сього гостя провідав нїби балабанівський комісар, закликав його до себе, роспитав і признавши волоцюгою, арештував. Балабанівський піп прийняв немало клопоту, поки визволив брата. Тодї-ж саме комісар нїби звернув свою увагу і на Горбачука і теж почав його розпитувати — хто він і звідки він, і хоча Горбачук росповів йому все те, що подали вже ми в горі, та комісар нї в чому не няв йому віри, бо в нього не було паспорта. Щоб витягнути з Горбачука зізнанє в усьому, він казав його вибити різками, але не добившись нїякого зізнаня і після сього, відправив його в Кодню. Там його знов вибили різками, що дало иньші наслїдки: Горбачук зрік ся перших виказів і росповів, що по татарськім нападї, скоро і в їх віддаленім селї пройшла чутка про гайдамаків, він, Горбачук, вкупі з Степаном Перебийносенком і Йваном Федоровичем подав ся в Умань. Прийшовши туди, вони всї троє пристали до ватаги Гонти і лишали ся з нею аж поки Кречетніков не захопив усїх. Але тут йому, Горбачукови і його товаришам пощастило: вони втікли з під арешту. За весь час свого перебуваня в рядах Гонти, вони всї троє робили теж саме, що й иньші гайдамаки: вбивали Жидів, студентів коллеґіума і тїлько нїби шляхтичі не траплялись їм під руку. Грабували при сьому як слїд і Горбачук з докладністю виявив, скілько добув він рублів і всякого добра. Тут були і „сукни небеснія“ від студентів, і „пасы червоныe“, і „кунтуши гранатовые” і нарешті — конї. Контенті зі здобичі згадані три завзятці вернулись в Сїльницю, і двоє з них думали там і зостатись, а Горбачук пішов в чужі люде на заробки. Та наймитувати йому не довелось: його знов затягли до себе гайдамаки. Йшов він одного разу в ранцї рано, простуючи до Животова, лїсом чи певнїйше-б мовити чагарником, коли се бачить: вийшов звідтіля гайдамака і манить його до себе. Як його не підійти! — і Горбачук підійшов. Гайдамака завів його до своїх, тих було четверо. Тут його почастували горілкою і нагодували рибою, звичайно, грабованою, показали й гроші свої, пообіцявши дати їх і йому коли він до них пристане. Спокуса була занадто велика — і Горбачук пристав до них шостим ватажанином; три гайдамаки були заграничні, а два правобережні. Що-б випро-