Як відомо, не всїм селянам, що опинились на лївімбе резї Днїпра після перегону 1712 року, пощастило прилагодитись відповідно природним людським бажаням. Позбувшись тут в дуже короткім часї власних ґрунтів, попавши в залежність від державцїв, що числом своїм де-далї все збільшувались, і на підставі гетьманських унїверсалїв захоплювали в свої руки ґрунти, і на рештї почавши терпіти і всяке незаконне „драпежство“ з боку державцїв, селяне сї натурально стали шукати кращих умовин істнованя — і то міняли державцїв в межах гетьманщини, переходячи від бідних до багатих, то йшли на правий беріг Днїпра, приваблювані туди звісними „слободами“ і тим, що не було там таких тяжких повинностей, як пикинерство. Назва льозних, тих що вештають ся (від польського слова lużny, lożny — той, що без дїла тиняєть ся, свобідний) приложили тодї до них, і вони не зразу осїдали навіть, прийшовши на правий беріг (Лазаревський). Багато з них при сьому, заставши там народне зворушенє і повне розчарованє тих, що осїли ранїйш на захвалених панами „слободах“, часто зовсїм не осїдали, яко мирні імміґранти, а прилучались до елементів мандрівних, спонукані то сьвідомостию своєї солїдарности з ними, то бажанєм половити риби в каламутній водї. Такий вихід з тяжких житєвих умовин багатьом прийшовсь до вподоби і слїдком за першими гетьманцями, що пристали до колїїв, на правий беріг Днїпра посунули з Слобідщини ріжні невдоволені елементи. Московські форпости з їх рогачками і купками салдатів, споруджені вподовж границї гетьманщини і Річи Посполитої, не могли, натурально, затримати сього досить людного руху, людного, правда, тілько на тодїшнїй степень людности і України і Слобідщини.
Констатуючи тут, таким робом, цїкавий факт спільности межи селянами правого і лївого беріга Днїпра, ми про те далї від сього констатованя не підемо. Користуючись, як головним джерелом для сїєї працї, Кодненською книгою, ми натурально маємо відомости майже виключно про тих гайдамаків, що були підданими Річи Посполитої, бо вони-ж тілько й підлягали її суду; що-ж до гетьманцїв, то вони, яко мешканцї лївобічної України, що були під московським урядом, не могли фіґурувати на польському судї в Коднї і підлягали судови московських властей, тим то й докладних відомостей про них в поль-
