Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/152

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 136 —

нів. Названо при сьому в Максимовича загони Сарожина, Василя Щербини, Клима Крутя, Гайдая, Мирона Губи[1].

Але не підлягає сумнїву, що траплялись запорожцї і в великих віддїлах Залїзняка, Швачки і иньш. Побічну вказівку на се ми знаходимо в доносї на запорожця Йосипа Перевертайла, що зробив на кодненському судї „хлопець Залїзняка“ Василь Весньовский. Про сей донос ми розкажемо в звязку з загальним ходом справи Перевертайла, що підпав суду Кодненської комісиї разом з своїми чотирма товаришами — запорожцями — Пилипом Білим, Степаном Більцем, Максимом Магром і Йваном Гладиренком[2]. Спинитись на сьому процесї цїкаво, раз, тому, що з нього видко, з якими намірами запорожцї вибирались на Україну, часом крамуючи, часом маскуючи крамарством свою піддержку повстанцям; вдруге, тому, що з нього надто замітно, як польські суддї не тілько правдами, але й кривдами намагались довести той факт, що запорожцї були завзятими участниками тяжкого повстаня і тим наче-б дати підвалину своїй гадцї, що небудь запорожцїв, все-б було може спокійно на Українї.

На судї що до Йосипа Перевертайло показало ся ось що:

Йосип Перевертайло, або як його величають польські суддї Юзко, був родом з Мишурова під Кременчуком. Спершу він наймитував по людях а потім збивши грошенят і купивши собі пару волів, став їздити то по рибу в Сїч, а то й далї в Крим по сїль. І те, й иньше возив він продавати на Україну і тому натурально добре знав в нїй ріжні місцевости. На основі його виказів, невдовзї перед різаниною 1768 р. він купив собі в межах вольностей війська запорожського хату при річцї і став доставляти звідтіля сїно мабуть на Сїч. В самий розпал колїївщини він був нїби то заклопотаний сим дїлом. Але незабаром доля Перевертайла значно відмінила ся. Тодї він вже був сїчовим козаком, запорожцем, і тому коли 1769 р. весною кошовий видав наказ іти на Турків, він, як і більшина запорожцїв, покинув своє мирне дїло і вкупі з иньшими рушив

  1. Максимович Сочинен., т. I., ст. 586.
  2. Кодн. кн., ст. 31–36.