Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/155

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 139 —

сказавши, що коли він, Перевертайло, не кував свого коня і підшивав йому копита якимсь обувєм[1], то робив він се, як і всї запорожцї, по запорожському звичаю, так що підшиті обувєм копита очевидячки не могли-б бути доказом тожсамости коня, баченого Весньовским в Уманї 1768 р. з тим, на якім Перевертайла взято в секвестр, бо під Уманю було багато запорожцїв. До наведеної культурної подробицї що до обувя коня в виправданях Перевертайла прилучається ще й иньша. Він запевняв, що коня свого він набув тілько недавно, а власне в минулу мясницю у якогось циганського отамана, що з пятьма шатрами осїв тимчасово в слободї Переводчиковій, про що мусїли, як казав він, памятати люде з названої слободи. Виказав при сьому Перевертайло, що заплатив він циганови за свого коня 16 рублів і в додаток дав йому свого першого коня, що пішов в рахунок за 4 рублї[2].

Замішаний енерґічностию протеста Перевертайла, Весньовский почав вже казати, що він памятає тілько коня, а не вершника, а потім додав, що бачив Перевертайла і коня не в Уманї, а в Бендерах, і на рештї став обставати при тім, що й Перевертайло і його товариші грабували і вбивали в польських межах в минулім 1770 р., і що Перевертайло на своїм конї був тоді і в Жаботинї, і в Смілій, і в Корсунї, і в Богуславі, і в Уманї. Запевненє се 19-лїтнїй Весньовский зважив ся кинути і просто в вічи оклепаним їм людям. Надто дивним при сьому здалось його поновне обвинуваченє, що вони, запорожцї wraz z jego panem Żelezniakiem rabowali i zabijali. Очевидячки одначе, що wraz z panem Żelezniakiem Перевертайло міг би орудувати тілько в 1768 р. і нїяким чином в 1770 р., бо Залїзняк зійшов зі сцени в 1768 р.[3]

З огляду на всї сї суперечности, на основі правил тодїшнього судівництва, лишалось тілько для виясненя правди обернутись до мук. В Кодненській книзї зберіг ся протокол korporalnych konfessat, себ то виказів, вимушених на муках від Весньовского і Перевертайла в сїй справі; в прото-

  1. Кодн. кн., ст. 7.
  2. Рублї тут литовські. Тоді литовський рубель = 5 рос. рублям.
  3. „Кіевск. Стар.“ 1888, кн. 12-а, подав д. Андрієвський.