Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/167

— 151 —

При Бранїцкому-ж Поляки і Москалї подїлились забраними в полон гайдамаками. Всї гайдамаки, що були підданими Річи Посполитої, мусїли підлягати судови польського уряду, всї-ж із гетманщини, Слобідської України й Запорожа судови росийського уряду. Автор „Rzezi humańskiej“^[1] каже, що Бранїцкий після сього подїлу відправив нїби до Львова 800 бранцїв, в Броди 500, у Винницю 300 і певне число в якісь иньші міста. На основі слів автора мемуарів, всїх бранцїв було кілька тисяч, при чому нїби то самих запорожцїв було 1.500 чоловік. Прибільшеність сих чисел здаєть ся не підлягає сумнїву. Як запевняє Тучапский, напало на Умань з Залїзняком 500 гайдамаків та 700 Ґонтиних козаків^[2]. Окрім того є ще иньше запевненє, що нїби під Уманю знов таки було не кілька десятків тисяч повстанцїв, а всього тілько 2.000^[3]. З усього-ж сього ясно, що Бранїцкий не міг порозсилати стілько бранцїв по ріжних містах, скілько каже згаданий висше анонїмний мемуарист. На рештї є й просте запевненє д. Скальковского на основі відомостей з сїчового архиву^[4], що Кречетніков під Уманю захопив 887 чоловік гайдамаків і 150 запорожцїв. Вважаючи се останнє запевненє, як основане на документних відомостях, більш віригідним, не можна не прийняти скептично і запевненє Веронїки Кребсової (мемуар її при всїх своїх достоїнствах містить в собі і багато невірностей і недокладностей) немов би Стемпковский з під Уманї повів для суда в Могилїв 2000 чоловік^[5]. Що до забраних тодї в полон гайдамаків і їх розсилки для кари над ними з під Уманї, то Кребс справдї подає нам одну очевидячки певну відомість, а власне, що Стемпковский вивів полонених гайдамаків з Уманї тому, що в нього було всього 400 чоловік кавалєриї і він бояв ся селян, що мали тодї в себе багато зброї і могли за одну хвилину зібратись в великім числї для визволу арештованих^[6].

1. Ibidem, ст. 114.
2. Bunt hajdamaków na Ukrainie. Вид. Рачиньского, третїй мемуар, ст. 126 і 127. В „Наѣздахъ гайдамакъ“ — Скальковского наведено той же мемуар, ст. 213 і 214.
3. Скальковскій. Наѣзды гайдамакъ, ст. 107.
4. Ibidem, увага на ст. 112 і ст. 109 текста.
5. Уманская рѣзня. Записки В. Кребсъ. Вид. д. Реви, ст. 31.
6. Тамже, ст. 28, 31.