пригадати і мирні закони того часу, ті пункти литовського статута, що під них можна-б було підтягнути злочинства гайдамаків.
Насамперед візьмемо на увагу пункти що до злочинств проти стану державного… Бачимо, що кожний, що чинив на шкоду монарху або державі, чи своїм помішництвом ворогови чи яким иньшим робом, підлягав четвертованю. Далї до сього безпосередно додано: „равной и тѣ подлежать казни, кои таковому преступнику совѣтомъ либо какимъ нибудь дѣломъ вспомоществуютъ или, заподлинно о томъ вѣдая, не донесутъ“. Пункти сї знаходимо в литовському статутї в роздїлї 1, артикулї 3, параґрафі 3.
Не тяжко бачити, що всї селяне, арештовані зі зброєю в руках і всї що близько до них стояли і знали про їх участь в повстаню, але не донесли на них, по закону мусїли бути четвертовані. Коли-ж навіть Стемпковский не до всїх прикладав власне сей рід кари, то тілько за браком катів і часу, бо четвертуванє — кара найбільш тревала.
Далї, що до помішництва бунтівникам, кожного разу з успіхом можна було прикласти пункт 3 роздїлу, артикула 48, де йде мова про недоставлюванє ворогу держави „воинскаго оружія, такожъ желѣза, стрѣлъ, пороху, селитры, свинцу и другихъ военныхъ и кормовыхъ для людей и скота припасовъ“, а також нїчого иньшого, „изъ чего бы тое дѣлать дерзнулъ, того смертью — усѣченіемъ головы — казнить, а таковыя оружія и припасы и всѣ его пожитки взять въ казну“.
Безперечна річ, що й на основі сього пункту в числї жертв Стемпковского мусїло-б бути не мало „sciętych“.
Кари смерти повішенєм на шибеницї заслугували на основі §§. 1. і 2. артикула 7, роздїла 14 і злодїї і на злодїйстві піймані з краденим і без краденого, „если покража явится цѣною высше 20 рублей“[1]. При крадіжцї-ж в квотї меньшій як 20 рублїв і при кількаразовім повторюваню таких кра-
- ↑ Рубель л. литовського статута по дослїду Чацкого = 35 польським злотим і 21²⁴/₅₀ грошам або 5 р. 36 к. на наші гроші. Теличенко. Очерки кодиф. малор. пр. „Кіев. Стар.“, 1888 р., книга 10.
