діжок певною особою карали привселюдно коло стовпа різками або канчуками і втинали вуха.
В роздїлї ж 11, артикулї теж 11, сказано і про помішників злодїям. „Кто бы, читаємо в означенім пунктї, вору помоществовалъ… либо у себя краденныя вещи передерживалъ, продавалъ или бы онимъ съ ворами дѣлился… тотъ таковой же винѣ и казни, какъ и самь воръ, подлежать будетъ безъ всякаго послабленія“.
Знов таки ясно, що і сї пункти закона про злодїв при бажаню принизити полїтичного ворога цїлком свобідно можна було прикласти до бунтівників, що судились в Кодненській комісиї.
Страшні кари накладав статут і за убійства, пораненя, битє, особливо дїдичів. За убійство посполитим властителя свого або взагалї шляхтича прирікалось четвертуванє, за пораненє — відїтненє голови, за битє або й просто погрозу — відїтненє руки (Статут, роздїл 11, арт. 9; розд. 11, арт. 29, §. 1. і арт. 49, §. 1).
Що до повстанцїв колїїв, пункт сей скорше нїж попередні можна було прикладати без натягненя.
Показавши таким робом, що Стемпковский для виправданя своєї жорстокости до відданих в його руки людей міг би в багатьох випадках покликатись на закон, ми зовсїм одначе не маємо на увазї виставляти його чоловіком закона. Нї, Стемпковский і його комісия певно не инакше повелись би в ролях судей, як повелись вони в дїйсности і в тім разї, коли-б закон не відповідав їх жорстоким бажаням. Росправа була би та сама і при слабшім законї, тілько самий закон прийшлось би усунути.
Переходимо до відомостей, що подає нам Кодненська книга. Про гуртове вигублюванє гайдамаків в книзї сїй майже нема згадок, мабуть тому, що, як ми вже сказали, вона містить в собі розгляд справ у 1769, 1770 і 1771 рр., коли перше обуренє Поляків вже пройшло. В однім тілько документї є вказівка на те, що в Шаргородї переводилась екзекуция четвертованя над 25 гайдамаками з Ружина і Каменоватої[1]. Але коли нема в нашій Кодненській книзї частїйших