Звістно, багато дечого після сього при виясненю колївщини показується в иньшім сьвітлї і насамперед самий рух стає перед очима дослїджувача самостійним, бурхливим вибухом знеможеної гнетом народної душі і невичерпної фізичної народної моцї, потім мимохіть виникають питаня, звернені до перших коментаторів цїкавого для нас періода: з якої-б речи Катеринї II спало на думку підбурювати на бунт руських селян Річи Посполитої, коли безперечно войська її були потім головними гальмувачами сього бунту і коли тих гайдамаків, росийських підданих, що захопили гальмувачі, віддано опісля Катериною-ж на суд і тяжко покарано? Очевидність обопільної виключности сих двох фактів — і явна неможливість першого з них при другому більш нїж доказана.
Але цїкавість напроваджує нас і після таких певних виводів на нові непорозуміня. Від нас невідступно починає вимагати розвязаня ще й иньше, важне для зрозуміня річи, питанє — чому росийські дїячі другої половини XVIII столїтя, ґраф Панїн, князь Рєпнїн, ґраф Румянцев і иньші, завважили потрібним власними силами задавити гайдамацький рух, скоро він виникнув з тих же дісидентських прав, що з успіхом в польськім соймі боронили посли Катерини II? Думаємо, що й сьому непорозуміню може прийти кінець, коли для виясненя справи обернемось до купи того фактичного материялу про польські подїї другої половини XVIII столїтя, що знаходимо у Соловйова в XXVI і XXVII томах його „Исторіи Россіи“, в „Сборникѣ Имп. Рус. Ист. Общ.“ в томах XX і XXII, в „Арх. ю.-з. Россіи“ в томах II і III першої частини та переписцї ґрафа Румянцева з ґрафом Панїним і иньшими, надрукованій в „Кіев. Стар.“ 1882 р., в книжках 9 і 10 і 1883 р. теж в книжках 9 і 10.
Приступаючи на підставі сих джерел до розгляду поданого висше непорозуміня, ми з конечности мусимо на хвильку залишити чисто українські подїї і залїзти в нетри широкої европейської полїтики другої половини XVIII столїтя, бо від тих чи иньших комбінаций власне в сїй полїтицї залежала та чи иньша дбайливість про найпотрібнїйші хатні і сусїднї справи тодїшнього росийського уряда.
Занадто знаним вважаєть ся той факт, що важні історичні рішеня тих або иньших питань народного і міжнарод-
