Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/179

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 163 —

нього житя далеко не все бувають наслїдком плянів, заздалегідь прийнятих і обдуманих дїячами на історичній авансценї. Даремно, наприклад, на передодню роздїлу Польщі в шостидесятих роках минулого столїтя, стали-б ми шукати ясних скілько-будь мотивувань того, що було зроблено спільними зусиллями Прусів, Австриї і Росиї. Правда, темна сьвідомість можливости коли не роздїлу Польщі, то її сполученя з Росиєю висловлювалась кількаразово в протягу XVIII ст. і навіть ранїйш у XVII ст.; але від плянів наприклад Олексїя Михайловича бути вибраним польським королем по смерти Яна Казимира і таким робом сполучити Річ Посполиту з московською державою, до практичного здїйсненя такого союза було безконечно далеко. Не близько було до сїєї-ж практичної справи і від непевности польських соймових послів початку XVIII столїтя, що Петро I, ставши признаним ними за імператора всеросийського, основуючись на сїм титулї, не відбере в Польщі всї руські провинциї. Сам Фридрих II, сей полїтичний вгадчик XVIII ст. невдовзї по виборі Станислава Понятовского на польського короля марив не про роздїл Польщі, тілько про конечність лишити її в тім летарзї, в який вона впала, завдяки своїй конституциї, що санкціоновала державний нелад, при чому істнованє Польщі, хоча-б в летарґійнім станї, він вважав можливим і по віддаленю зі сцени Станислава Понятовского і взагалї в далекій будуччинї[1]. В росийських же дїячів Катерининих часів що до Польщі, зараз по виборі на короля її Станислава Понятовского, були зовсїм иньші пляни, нїж пляни розділу або анексиї. Але в сих плянах Польща не мала осередкового і вийняткового становища. Річ була в підтриманю славутної полїтичної рівноваги і в захованю для Росиї поважного і незалежного становища в рядї европейських держав, а при таких цїлях Польща мусїла бути тілько одним кільцем в рядї иньших, що входили в склад кованого тодї міжнародного ланцюга.

Причини заходів для захованя Росиї відповідного місця в рядї иньших держав містились в тодішнїх дипльоматичних

  1. Соловьевъ. Исторія Россіи, т. XXVI, ст. 11; т. XXVII, ст. 205. Сбор. Имп. Рус. Ист. Общ. Дипломатическая переписка прусскихъ посланниковъ при русскомъ дворѣ, т. XXII.