була б в очах парлямента достаточним оправданєм вимаганого мінїстрами кредиту і що нарештї підтримка Анґлїєю Росиї проти Туреччини, хочаб навіть тайна, мусїла б зачепити дуже значні торговельні інтереси Анґлїї в сїй країнї. Все се не переконувало Панїна, як не переконувала його й непевність Анґлїї увійти в щільний союз з таким членом пропонованого „сѣвернаго аккорта“, як король пруський, що мав нахил до авантурізму і міг пошкодити всьому союзу. З поводу всього сего Панїн міг тілько бентежитись. Бентежили його і виступи проти „сѣвернаго аккорта“ самого Фридриха. Сей був тієї думки, що йому не годить ся вступати до такого складного союзу та ще й разом з такими ріжними пасивними величинами як Данїя і Саксонїя, при чому з Саксонією він мав свої особистї рахунки і забувати про них не хотїв. Але особливо річевими були виступи Фридриха проти плянів Польщі, теж члена in spe в „сѣверномъ аккортѣ“.
Що б вияснити сї останнї, зазначимо, при яких умовинах Панїн думав знайти в польській республицї союзницю на злучай війни з Туреччиною і якими на підставі сих умовин мали стати давні традицийні відносини Росиї до Польщі.
Від своїх попередників, як відомо, Катеринї II лишилось два непорішені питаня з Польщею: питанє про границї і питанє десидентське. Обертаючись до останнього, мусимо згадати, що початок сього питаня треба віднести до часів, що наступили безпосередно по Андрусівській умові, коли Польща збагнула всю небезпечність для себе від істнованя в межах Річи Посполитої більшого числа православних Українців , що постійно шукали протекциї і захисту в одновірній московській державі. Урядом республики виданий був власне по Андрусівській умові[1] цїлий ряд соймових постанов, з метою поверненя західно-руської людности з православя на унїю або й просто на католицтво. При таких умовинах нїчого не оставалось гнаним православним та й иньшим не-католикам Річи Посполитої, тілько звертатись з прозьбами про оборону їх ре-
- ↑ Антоновича В. Б. Монографіи по исторіи западн. и юго-западной Россіи. Статя: Очеркъ состоянія православной церкви въ юго-зап. Россіи съ полов. XVII до конца XVIII в., ст. 287.
