лїґійної свободи і стоптаних горожанських прав до московської держави, що незабаром стала росийською імпериєю. На їх прозьби Росия відгукалась, та проте Поляки тим краще могли простувати свої заходи проти православя, що Росия була заклопотана иньшими справамн. Петрови I-ому, наприклад, непридобно було ставати з Польщею в прикрі відносини з огляду на війну з Швециєю; далї, в Ганни Іоанївни, не вважаючи на її втрунуванє в польські права з поводу вибору на короля Станислава Лещиньского і заміни його Августом III., не вважаючи і на небезпечну схватку з Французами під Гданьском, не було справдї часу перешкодити Польщі виявляти релїґійну нетерпимість; нарештї і за Елизавети відносини до Прусів, семирічна війна — все се також не давало спроможности сваритись з Поляками[1]. Більш від усїх з названих царів в оборонї десидентів все ж таки зробив Петро I. Він на основі скарги епископа білоруського Сильвестра Четвертинського, звернув ся до короля з жаданєм назначити комісию „для освидѣтельствованія обидъ и полученія за нихъ удовлетворенія“, при чому в число комісарів казав прийняти і росийського перекладчика при посольстві в Варшаві Гната Рудаковського і черця з Законоспаського манастиря, учителя Юстина Рудинського; в разї незгоди на се короля Петро казав свому послови в Варшаві, що б він оповістив „сенаторамъ и министрамъ польскимъ всѣмъ съ яснымъ представленіемъ, что если удовлетворенія не послѣдуетъ, то будемъ принуждены сами его искать“[2]. Але ж за короткий час не можна було добитись богато де-чого навіть і таким способом, особливо маючи до того велику силу ще й иньших справ; наступники ж Петра, далеко слабші силами і заклопотані, як ми бачили, дрібною щоденнищою, не відновляли його вимог і обмежувались лише дипльоматичними заявами, а на них польські сойми дивились цілком рівнодушно.
Инакше зважилась поставити десидентське питанє Катерина IV, спершу маючи на увазї тілько виконанє заповіданого їй історичною традициєю. „Въ защитѣ православныхъ въ Польщѣ, читаємо ми в Соловйова, была особенно заинтересована слава императрицы, ибо легко понять, какое впечатлѣніе
