ком в ріднім селї Насташцї і числячись унїятом з дїда й прадїда, щоб виратуватись від гайдамаків, вдав ся до Переяслава і був там висьвячений на православного пастиря. Після того, розповідав Сухач — „powracilismy do Nastaszki y tak przyiętą Błahoczestyą bylismy wolnemi od hajdamaków.“[1] Але в призначену йому парафію Сухач не поїхав, бачучи, що з попів нїхто не знає чого тримати ся — унїї чи дізунїї і чекаючи загального повороту в той чи иньший бік. Коли ж на рештї він лишив ся православним, то уважаючи на його викази, сталось се більш якось незалежно від нього. В справу сю вмішав ся протопоп села Гусачівки Василь Зражевський, завзятий православний. Протопоп сей при помочи якихсь „moskal'їв“ і під натиском мешканцїв Янівки, приставив його до Янівської церкви, освятивши її по православному чину — і Сухач лишив ся православним серед православної парафії. Се не перешкодило йому потім на судї в Коднї признатись, що на його думку унїя висше від дізунїї.[2] Але окрім попів, що з конечности міняли унїю на православє, були натурально — скажемо по дорозі — і попи, що силою переконання в правости православя стояли так високо, як і багато селян. Згаданий щойно Василь Зражевський, протопоп села Гусачівки, був власно одним з таких стовпів православя.
Дякуючи його подорожам по селах разом з иньшими православними священниками в 1767 і 1768 роках було повернено православним багато церков в Білоцерківщинї.[3] Очевидячки Василь Зражевський пристав власне до сього руху на користь православю, що був надто міцним в смілянськім ключі, трохи не в самий момент появи Залїзняка.
Обертаючись знов до вказаної висше справи про убийство унїятського попа Фалинковського,[4] де виступає і Залїзняк, перекажемо насамперед коротку біоґрафію антаґонїста Фалинковського, священника Івана Старшевського. При сїй нагодї ми побачимо, як, зазначений на попереднїх сторінках, стан православя і унїї на Українї відбивав ся на долї поодиноких осіб і надто на долї тодїшнього духовенства.
