вже унїятом і свою службу в ролі попа „схизматицького“ поясняв тяжкою конечностию ратувати власну шкуру. Не всї борцї за православє могли бути людьми чистими, але не лїпше від Старшевського, як бачимо, був і супротивник його унїят Микола Фалинковський: і він очевидячки ради хлїба в р. 1767 вдавав з себе благочестивого, і тільки тодї, коли благочестию його громадяне не пойняли віри, він знову навернув ся на унію…
Без особливих трівог і турбаций жилось Старшевському всю весну р. 1768. Церкви у нього нїхто не відбирав і з парафіянами він жив у згодї. Але ось і він, і завадівцї почули про славного ватажка Максима Залїзняка і про те, що бити Жидів і Поляків він прийде і в їх сторону. Залїзняк справдї посував ся по зазначеному висше маршруту, і хід його був урочистий: на всїм шляху його рушання громади ріжних сел, навіть таких, що лишались для нього осторонь, виходили до нього на ралець. Завадівцї одначе випадково не знали про сей звичай і не поспішились вислати свою депутацию, коли Залїзняк був недалеко від них — в Корсунї. Се здалось Залїзнякови підозрілим і він послав в Завадівку загон з вісьмох своїх козаків, дізнатись — в чім річ. Післанцї, прибувши в Завадівку, на самперед спитали: „чи нема тут якого Ляха альбо попа унїята?“ Їм вказали на підстаросту і на попа Фалинковського. Але і підстароста, і Фалинковський вспіли сховатись. Тодї Залїзнякові козаки напали на хату Фалинковського і заграбували все, що в нїй було; але, не знайшовши коштовних річей, кинулись до попадї, вибили її нагаями і вона мусила після того показати де сховано її добро. Добравши ся до попової скринї, козаки-гайдамаки відбили її і коли в нїй між иньшими річами знайшли й антімінс (alias portalet), то взяти його звідти самі не відважились з пошановку перед святинею. Тодї вони спитали селян: „а чи є у вас піп благочестивий?“ і дізнавшись, що піп такий є, післали по Старшевського. Останнїй мусив прийти і йому казали взяти з унїятської скринї і антімінс, і євангеліє і иньші священні книги. Окрім того накинули попові чотирі жіночі намітки, дві плахти і пару червоних сапянцїв. Піп прийняв усе те, але потім при першій можливости все, окрім священних річей, віддав під поквітованнєм громадянам, бажаючи всякими способами огородити себе від можливих нагово-
