Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 23 —

Перед тим як вирушити в дальшу дорогу, піп Фалинковський, що вже трохи очуняв ся від недавнїх побоїв, набув тепер лїпший настрій, нїж мав до сього часу і попросив ся на один віз з сином і почав запевняти своїх провідників, що він з'уміє і себе і сина визволити від смерти. Але на нього мало звертали уваги. Думали про дорогу. Всї тепер розмістились на двох возах і досить скоро були вже під Корсунем.

В самий Корсунь в'їхали обидві підводи не в один час. Першою прибула туди підвода з Фалинковськими, при чому селяне, що їхали на нїй, спинились коло башти перед замком, де був Залїзняк — і Фалинковські опинились зараз же в руках козаків. Друга підвода з попом Старшевським, титарем, війтом і иньшими, що їхали другою частиною Корсуня, прибула до замку вже тодї, коли з поповичем Фалинковським справа була покінчена. Проти нього гайдамаки були дуже підбурені. По словам Старшевського, дїло було так. Як тільки привезли Василя Фалинковського в Корсунь і його побачили многі з ватаги Залїзняка, зараз почулись голоси: „А це той, що до нас колись то пристав і з нами грабував, а потім втїк від нас до ляхів конфедератів!” Тодї його зараз схопили, привязали до стовпа і почали його колоти списами і стріляти в нього з рушниць, страшенно його поранили і ще живого повісили на огорожі башти, при чому стріляли в нього навіть і тодї, коли він випустив останнїй віддих. Так покінчили гайдамаки з своїм ренеґатом, що для завадівцїв, прихильників благочестия і їх „благочестивого“ попа, був в останні часи злим ворогом унїятом.

Але нї Старшевський, нї його товариші не мали спроможности довідатись про все те, що сталось з Василем Фалинковським. Їм треба було йти з хлїбом-сїлю на ралець до Залїзняка. Вони пішли до нього і на „ґанку паляцовім“ наткнулись на трупа Василя Фалинковського, що валяв ся там. Минувши його, вони стали перед ватажком. Старшевський досить докладно розповідає про сю авдиєнцию.

— З якого ви села? — спитав ватажок.

— З Завадівки — відказали післанцї, вклоняючись.

— А чого ж ви не виходили до мене на поклон по добрій волї?