Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/40

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 24 —

— Ми не знали, що ваша вельможність прибули до нас, а як вже прочули про це — зараз до вас і зібрались з хлїбом-сїлю.

— А чи були у вас в селї мої козаки?

— Були, ваша вельможність.

— Ну, що ж вони, грабували вас?

— Нї, не грабували.

„Так ми сказали, завважує Старшевський, тому, що при иньшій відповіди він міг би в нас побачити супротивників і він сказав би нам те ж, що говорив иньшим, коли тї скаржились на його гайдамаків: „ви були менї супротивні — тим то вас і грабували“. Нашою же відповідю він очевидячки був задволений, бо на сам кінець заявив:

— Я закажу своїм козакам, що б не чинили противно вас нїякої кривди.

„Та не вважаючи на сю його обіцянку, каже Старшевський, якісь иньші гайдамаки, поки ще ми були в Корсунї, наскочили на Завадівський двір і оренду і зрабували те й друге“. Та ледви чи ся остання обставина йшла навперекір обіцянню Залїзняка, бо двір і оренда — не селянське добро, що в Завадівцї не казав займати Залїзняк.

Торжественним обіцяннєм Залїзняка обороняти завадівцїв від кривд і закінчилось ставаннє перед ним посланцїв.

Зараз же за ними, як виказав Старшевський, ставив ся перед Залїзняком, нїким нїби то не ведений, без нїяких вартівників, піп Микола Фалинковський, при чому він явив ся нїби то навіть з хлїбом, бо-зна де так швидко добутим. По словам же Семена Фалинковського, що потім позивав Старшевського, батька його, Миколу Фалинковського немов би привели до Залїзняка самі завадівцї і Старшевський і нїби хлїба унїятський піп не приносив Залїзнякови. Треба думати, викази поповича правдоподібнїйші, але на жаль він не був самовидцем всього того, про що розповідав; він тільки чув про се від матери та від иньших близьких йому людей, тому й викази його не скрізь досить коректні і часом здають ся видуманими для більшого обвинувачення Старшевського. Але що б там не було, Микола Фалинковський явив ся перед Залїзняка. Вбраний був Фалинковський, як повідав син, в „підлу одежу“ — в старий