гранатовий жупан, сїру свиту і був без шапки. Зобачивши його Залїзняк спитав:
— Хто ти?
— Я піп.
— Який ти піп?
— З села Завадовки.
— Мабуть унїят.
— Унїят.
Почувши останню відповідь, Залїзняк зараз гукнув на козаків:
— Візьміть цього унїята, posadcie go na chudobie[1].
„Слїв сих я не второпав (którego ia slowa nie zmiarkowawszy), каже Старшевський, але побачив, як Миколу Фалинковського зараз же схопили, кинули з укоса в яму, викопану на подвірю і там застрілили…“[2] Се було останнє, що бачив Старшевський у Корсунї. І йому, і завадівцям треба було вертатись до дому і вони поїхали туди на двох своїх підводах. Сим закінчують ся і наші відомости про перебуваннє Залїзняка в однїм з пунктів його маршрута — в Корсунї.
Обертаючись до документа, що характеризує нам перебуваннє Залїзняка в другім пунктї його згубної для Поляків, Жидів і унїятів дїяльности — в Богуславі, ми припадково знаходимо вказівки, як Залїзняк і його козаки порядкували награбованим польським і жидівським добром і куди вони його дївали.
Про все се дізнаємось з виказів писаря скарбового богуславського — шляхетного Яна Дуніна Барковського-Градовського. Сей Градовський з батька був Поляк, з матери Русин[3], віри ж, дякуючи дїдови по матери, був православної. Він одібрав добру, як на той час, осьвіту, скінчивши білоцерківську школу, що мала директора-єзуіта, а потім прослухав реторику в єзуітськім колеґіумі в Уманї. Через те він міг бути директором (ґувернером) при дїтях пана Раєцкого, а потім і писарем скарбовим в Богуславі. Своїх переконань що до розвязу-
- ↑ Кодн. кн., ст. 106, на ст. 135 те ж: wezcie tego uniata na chudobe.
- ↑ Ibidem, ст. 135.
- ↑ Кодн. кн., ст. 175–182.
