Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/45

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 29 —

цехмістра, бачив все він же, Процько, бекешу зелену, підшиту білим футром. Окрім того батько названого Федька, цехмістр ткач з синами забирав, як виказував Процько, хлїб пана Пясецкого і возив той хлїб продавати до Київа. Таку ж грабіжку вчинив і Пилип Війт, а багато иньших селян просто брали по мішку хлїба з панських шпихлїрів, коли було треба. Все се одначе скінчилось, як тільки Поляки здобулись на відвагу порозсилати скрізь малі під'їздові патрулї або просто „под'язди“, що мали своїм обовязком хапати всїх, хто завинив проти панської власности. Тодї, як оповів Процько Ямковий перед судом, багато камянобродцїв почало втїкати з села за границю і він, Процько, втїк, але не за границю, а під Бердичів в Медвідовку, де й служив чотири роки спокійно, не знаючи за собою нїякої вини в розкраданню добра пана Пясецкого. Про те він був р. 1771 арештований власне з поводу такого обвинувачення і при тому арештований самим паном Пясецким і хорунжим Гродецким, що припадково здибали його в Бердичеві на ярмарку. Що зруйнованнє панського маєтку, вчинене Залїзняком і в Камянім Бродї і в Боярцї було страшенне, маємо ми і друге сьвідоцтво окрім сьвідоцтва Процька Ямкового. Селянин Мусїй Лебедниченко, обвинувачений в належности до ватаги ватажка Сарожина, доводив на судї в Коднї, що він не рабував і не вбивав, бо йшов з Сарожиним через Боярку і иньші місця, де проходив попереду Залїзняк; в таких же місцях, як казав Лебедниченко, не можна вже було рабувати, бо там все було зрабовано і всїх Поляків, панів-унїятів і Жидів вибито.

Окрім наведених вгорі більш чи менш подрібних вказівок що до перебування Залїзняка в Корсунї, Богуславі, Камянім Бродї, Боярцї ми маємо ще ряд дрібних вказівок про цїкавого гайдамацького ватажка. Заслугують на увагу між иньшим відомости про те, що не скрізь селяне тих місцевостей, де проходив Залїзняк, поголовно співчували повстанню. Багатьох, переважно тих, що бажали хоч якого будь спокою і забезпечення цїлости свого добра, мусило часом настроювати проти Залїзняка і иньших ватажків повстання вимаганнє ними инодї жертв маєткових. Так, нерідко траплялось, що ватага потрібувала коней — і в таких випадках вона все брала їх в селах у кого прийдеть ся — в панів, так в панів, в селян, так