Другий наш документ про Неживого — се, як вже сказано, замітка кодненського військового суда в справі шляхтича Миколи Чоповського. Замітка дотичить засїдання суда 7 липня року 1769. В нїй сказано, що шляхтич Микола Чоповський родом з Меджибожа (м. летич. п. де вливаєть ся р. Бужка в Буг), був з ватажком Шелестом в гайдамаках, як казалось тодї, і спалив двір пана Пенінского, а з ватажками Савкою і Неживим в Каневі заколов на смерть трьох жовнірів та крім того рабував в ріжних місцях з трьома названими ватажками. За такі провини Чоповського посаджено на кіл, що також занотовано в судовій замітцї.
Перше, що впадає в око після прочитання більшого нашого документа — се піклуваннє Неживого про те, як би не зробити кривди селянам при конечности утримати гайдамацькі ватаги. Він при сьому не тільки сам не рабує селян тих сел, куди йде його шлях, але готов ще карати тих гайдамацьких ватажків, що були занадто безоглядні при добуванню всього потрібного для утримання своїх ватаг. Погоня за Гайдашем, що грабував тарасівців, з сього погляду гарна ілюстрация.
Виясняючи на такий спосіб суперечку Неживого з Гайдашем і взагалї зазначуючи в його поводжінню певний намір не кривдити оборонюваних людей, ми не натягуємо факта. Ще виразнїйше нїж в нашім документї означені риси Неживого виступають в документах про нього, поданих М. Костомаровим. В числї останнїх ми знаходимо сьвідоцтва на письмі від мошенських мешканцїв, від канївських міщан і козаків і від медвідовцїв про те, що Неживий не зробив нїкому з них нїякої образи, а на їх жаданнє визволяв їх від Поляків і Жидів, що чинили їм кривди.
Розглядаючи докладнїйше зміст названих документів, ми з сьвідоцтва мошенців (Мошни — м. черкас. п. над р. Ольшанкою на З. Півн. З. від п. міста), дізнаємось[1], що утискав їх місцевий ґубернатор Підгородецкий, при чому утискались за „благочестиє“ не тільки „свецкіе люди“, але й „духовний чин“. „Тогда людей свецкихъ, читаємо в свідоцтві, до полусмерти
- ↑ Н. И. Костомаровъ, Матеріалы для исторіи коліевщины „Кіевск. Стар.“ р. 1882, кн. 8. ст. 307.
