Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/65

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 49 —

був, наприклад, написаний 21 червня, а перемови про видачу Поляків і Жидів з Крилова велись ще пізнїйш. Не вже ж Неживий не мав ще тодї звісток про акцию Кречетнікова під Уманю, що відбулась не пізнїйш 18 червня? Імовірнїйше, що Неживий і його ватага вже знали про се, і коли він, як перше, вважав, що його справа санкціонуєть ся росийськими властями, то вже чи не тому, що межи своєю дїяльностию і вчинками Залїзняка і Гонти він ладен був бачити де-яку ріжницю? Він розумів, звичайно, що і сї останні ватажки гайдамаків та й иньші йдуть до певної суспільної мети, але разом з тим він і в Залїзняка і в иньших бачив і другу прояву — жадобу особистого збогачення і легковажне відношеннє до рабунку і насильства, що чинили їх ватаги; сам же Неживий не почував в собі сих других спонук і нїякого насильства не виправдував. Може, через те він подумав, що захопленнє ґенералом Кречетніковим гайдамаків під Уманню було власне заплатою Залїзнякови з боку росийського уряда за ряд розбійницьких вчинків його ватаги, а як сам він, Неживий, нї в чім подібнім не завинив і робив завжди, керуючись тільки громадською метою, то він і вважав, що може звертатись до росийських властей, як до своїх природних спільників, неприхильности котрих він нїчим не заслужив. Основуємо ми таку нашу гадку на тім, що Неживий власне після нещастя Залїзняка і Гонти завважив потрібним, питаючи собі в командира гусарського полка Федора Чорби вказівок що до дальшого поступовання, додати до свого листа висше подані нами свідоцтва мошенців, канївців і медвідовців про те, що він, Неживий, їх не грабував і взагалї народу християнському нїякої кривди не чинив. Без сього пояснення засилка Неживим свідоцтв лишила ся б цїлком незрозумілою.

Сим ми закінчуємо наші уваги що до третьої характерної риси Семена Неживого — його безмежної віри в санкцию його справи і в співчуттє йому росийського уряда а разом з тим закінчуємо і взагалї нашу характеристику Неживого, сього найбільш ідейного ватажка гайдамацького руху в р. 1768.

Нам тілько лишається зазначити ще кілька неясних рис біоґрафії сього діяча. Родом він був з с. Мельниківки, недалеко