Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/74

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 58 —

При таких властивостях Швачки в народї заховались спомини про нього, як про чоловіка сильного, страшного для ворогів православя і волї. Подвиги його навіть перебільшили, приписавши йому те, чого не було — захопленнє Білої Церкви. Але разом з тим над міру нелюдське відношеннє Швачки до ворогів примушувало народних співаків здрігати ся і не похваляти за се Швачку. Ось пісня[1], де все се було висловлено:

Да не буде краще, да не буде лїпше
 Як на тій Українї,
Що не буде жидів, що не буде ляхів,
 А третєй унїї!
Ой не звіть мене да Швачкою,
 А зовіть мене Кійло!
Позаганяв жидів, позаганяв ляхів
 В Білу Церкву на стійло.
Ой вже ж тая да Білая Церква
 Да обитая китайками;
Ой тепер вона да звойована
 Да славними козаками!
Ой хвалив ся батько Швачка
 Да до Хвастова йдучи:
„Ой будемо драти, панове молодцї,
 Із китайки онучи!“
Да ходить Швачка да по Хвастові
 Да у жовтих чоботях;
Ой вивішав жидів, ой вивішав ляхів
 Да на панських воротях.
Да ходив Швачка да по Хвастові,
 Да став собі в кутку:
„Ой не має жидів, ой не має ляхів, —
 Ох мій тяжкий смутку!…“
Да пішли старцї-торбішники
 Да стали ляшків бити:
Ой не подобає панове-молодцї:
 З неживого глумити!

  1. Максимовичъ. Сочиненія, ст. I, ст. 613.