— 58 —
При таких властивостях Швачки в народї заховались спомини про нього, як про чоловіка сильного, страшного для ворогів православя і волї. Подвиги його навіть перебільшили, приписавши йому те, чого не було — захопленнє Білої Церкви. Але разом з тим над міру нелюдське відношеннє Швачки до ворогів примушувало народних співаків здрігати ся і не похваляти за се Швачку. Ось пісня[1], де все се було висловлено:
Да не буде краще, да не буде лїпше
Як на тій Українї,
Що не буде жидів, що не буде ляхів,
А третєй унїї!
Ой не звіть мене да Швачкою,
А зовіть мене Кійло!
Позаганяв жидів, позаганяв ляхів
В Білу Церкву на стійло.
Ой вже ж тая да Білая Церква
Да обитая китайками;
Ой тепер вона да звойована
Да славними козаками!
Ой хвалив ся батько Швачка
Да до Хвастова йдучи:
„Ой будемо драти, панове молодцї,
Із китайки онучи!“
Да ходить Швачка да по Хвастові
Да у жовтих чоботях;
Ой вивішав жидів, ой вивішав ляхів
Да на панських воротях.
Да ходив Швачка да по Хвастові,
Да став собі в кутку:
„Ой не має жидів, ой не має ляхів, —
Ох мій тяжкий смутку!…“
Да пішли старцї-торбішники
Да стали ляшків бити:
Ой не подобає панове-молодцї:
З неживого глумити!
|
- ↑ Максимовичъ. Сочиненія, ст. I, ст. 613.