як визволителів, сполучувались з ним і йшли разом на палац або двір свого властителя. Тодї вже не було милосердя нї старим людям, анї малим дїтям: вбивали і домашнїх слуг, коли вони були католиками або унїятами і загодя не пристали до них, спалювали панське житло, а майно паювали з селянами, винагороджуючи за довгочасні здирства і панщину“. „Таких загонів була „безлїч“, як читаємо в лїтописї. Тримались правила: хто не за них, той проти них, і через те багато людей мусило проти власної волї братись за зброю. Загони мали назви здебільшого від імен своїх ватажків і декотрі завдяки своїй численности і дїяльности, лишились в істориї і народній памятї“ (Морозенко).
Не такі величезні, натурально, були загони в період колїївщини: замісь тисячів, а часом і десятків тисячів хлопцїв, як се було за Хмельницького, тепер в загонї бувало часто кількадесять і рідко дві-три сотнї чоловіка. Тільки відвага і сміливість були такі-ж, як колись. Що-ж до залежности нових загонів від орґанїзаторів головних сил і до звязку їх з тими силами, то в період колїївщини, маючи на увазї звісні нам загони, і те і друге ще тяжче означити, нїж можна було се означити за часів Хмельницького. А в тім, обертаючись до відомостей про загони, вийнятих нами з Кодненської книги, ми легко бачимо, що в районї дїяльности кожного з чотирьох головних гайдамацьких ватажків періода колїївщини були свої загони і тільки декотрі з сих загонів виступають перед нами без жадних полїтичних замірів і являють ся просто перетворенними в розбійницькі ватаги, шкодливі й для селян. Що подібних перетворень було не багато і що в усякім разї між загонами і головними силами була мовчазлива згода і тожсамість замірів, — що все се було, в сїм може й треба бачити свого рода орґанізацию колїїв, об'єднану сериозними мотивами настрою народної маси, а не зверхнїми умовами.
Загони колїїв завжди мали своїх ватажків. З відомостей про них завжди можна судити і про дїяльність загонів, що носили їх імя.
З ватажків загонів, що обертались в південно-західнім і західнім кутї Київщини, значить в районї Залїзняка, в Кодненській книзї названо 8 чи навіть 9. Не всї вони виступають,
