хозяїном зробив ся аж тодї, як промоловши у млинї цїлу зиму, купив собі хату.
Невдовзї перед вибухом повстання 1768 р. прийшов в Квітки до Івана Мельника запорожець Лапа і став у нього жити. І от з сим то Лапою „gdy zaczęla sie rewolutia і gdy orda do slobod wychodzila“ Мельник і пішов до ватажка Романченка, що збірав загін для нападу на орду. Знайшли вони Романченка в Ольшаній. Три днї були вони там у нього, поки він не повів їх до московського війська, що вийшло проти орди. Далї про справу з ордою в нашім документї мови нема; сказано тілько, що дійшов Романченко до Тикича і там розпустив своїх людий. Запорожець Лапа після того пристав до ватажка Губи, що стояв в Лебединї, а Мельник похопив ся до Квіток, щоб переселити звідтіля жінку і дїти заграницю. Колиж він сам, вже переселивши жінку і дїти, з'явив ся потім на ярмарку в Красноселицї, то його затримали там квітківські-ж люде і видали найблизшій військовій під'їзовій командї в Корсунї. Про причину сього затримання Мельника квітківськими людьми кодненські суддї висловили цїлком справедливу гадку, що Мельника просто обвинувачено в тому, що він вкупі з ватажком Романченком і запорожцем Лапою грабував с. Квітки, палив його і потім мусїв втекти з нього сам і забрати свою родину. Опинившись заграницею, Мельник зараз був втягнений там в спис при розкладанню на мешканцїв пикинерських тягарів: разом з двома иньшими селянами він мусїв утримувати одного пикинера і за се його самого на правім березї Днїпра, коли він явив ся туди на якийсь час, прозвали пикинером. Кодненський суд присудив стяти йому голову.
Цїкаво, що квітківська громада нїчого не мала проти Івана Мельника нї тодї як жив у нього запорожець Лапа, нї тодї як пішов він з ним до Романченка в Ольшану нїби то для нападу на татарську орду, що вдерлась в слободи. Такі вчинки Мельника люде вважали цїлком згідними з спільними інтересами. Але коли опісля загін Романченка, де був і Мельник, перевернув ся в грабіжницьку банду, то потреба покарати їх була для громади вже цілком натуральною.
Що Романченко був тілько грабіжником, хоч се й відкидав Мельник в своїх виказах, видко і з иньшої судової справи —
