своєї підняла до великої сили слова. Помиляється, коли співає з жаром і ненавистю:
|
„Се той Первий, що розпинав |
Бо хоч се правда, що Петро Первий скрівавив Україну, але правда й те, що та Україна так страшно розпустила була дітей своїх, що вже нікому життя на тій Україні не було від харцизяцтва дітей її, котрих нарешті мусів хтось чужий взяти в руки, коли свому не дали завести порядку. А Катерина Вторая, що зруйнувала твою улюблену „Січ“, не зробила тим навіть найменшого зла народови твому, а навпаки, помогла йому посунути лавою з плугом своїм у далекі степи Чорного Моря аж до соленої води його і ген під височезні гори Кавказу. Та Катерина Вторая мала інші великі гріхи, але зруйнованням „Січи“ зробила добродійство народови твому…
Я здрігнувся на ту думку мовби почувши богохульство. Та на камяній плиті в душі моїй падали дальше важкі як олово слова:
— Коли ти вмієш думати, то думайже, нпр. над сим: Що варт тоді була твоя улюблена „Січ“, бачиш чейже по тім, що вона без одного вистрілу все віддала війську Катерини. Ґльорифікуй-
