Сторінка:На Спокійнім Океані. Вражіння і думки з дороги.pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

же ту Січ дальше, а виховаєш на таких самих „лицарів“ потомство своє. То раз. А два: Чи бачив ти або чув про таке диво, щоб на якімсь великім просторі землі істнувала денебудь яканебудь влада і за близько пів тисячеліття істнування свого не оставила по собі ні одного кусника муру, тільки вали з землі і гною на котрих в неладі стояли кепські і кепсько пильновані гармати та шуваром покриті нужденні шопи. Таж пустинні кочовики, арабські номади, приблизно за такий час оставили по собі в далекій Еспанії могутні камяні кріпости і такі чудові красою палати, що виглядають ще сегодня як серпанок-коронка в марморі кована, а долівки в них як живий мак і грядки незабудьок. А що за той час оставили в недалекім Криму ті Татари, котрих ти чомусь називаєш дикими! Скажи, будь ласкав, чомуж Татари, що оставили по собі кріпости і прегарні палати з водограями, мають бути дикі, а твої улюблені січові козаки мають бути культурні, хоч не оставили по собі нічого кромі пісень про Мамая і інших пяниць непросипних або про те, якто вони „міняли жінку за тютюн і люльку“… „Гарний“ взірець!

Мені робилося щораз більше прикро, болюче прикро. А анґлосаське робітництво в синіх блюзах дальше йшло тихими рядами поклонитися памяти Представниці родової влади своєї. А