Сором пік мене як огонь. Тут я вперве спробував немов боронитися сам перед собою, кажучи: Алеж бо ті Галичани були молоді й ідеалісти чистої води й думали, що добре діло роблять.
— А хтож тобі казав, що вони були старі або що не були ідеалісти або що вони думали, що зле роблять? І пощо ти говориш непотрібні річи? Сподіваюся, що бодай тепер додумуєшся вже, що паде на совість твою! А саме той тягар, що звалився на нарід України, та невинна кров, що покрила її від краю до краю, ті судороги голоду, що потрясали нею, ті ломання костей по льохах чрезвичайки, той жах і те безмежне упокорення, яких вона не зазнала відколи сягає память її. Сподіваюся, що вже розумієш, що неволі України під царями навіть рівняти не можна до тих адських тортур, у які загнали її руїнники, котрим помагав се робити ти і такі як ти. Май цивільну відвагу признатися до того, що ти робив і май цивільну відвагу сказати се товаришам глупоти своєї! Бо як ніхто з вас, що робили те жахливо дурновате діло, не зрозуміє й не осудить бездонної глупоти його, то глупота того злочинного діла стане традиційною святістю в історії племени твого і можуть минути сотки літ заки з нього вимісять копанням глупоту батьків його. Так, так, придивися добре тим робітничим рядам, що
