ків спеціялісти в розвиванні таких прикмет у цвітах, ростинах, рибах, птицях і людях, які уважають найпотрібнішими або найкращими. Я бачив їх там, як вони поралися мовчки і працьовито мов мурашки спеціяльними огородничими приладами, як рівно обтинали траву і ріжного рода сикавками поливали квітки і прегарні травники ріжними способами.
Та й вони помилилися щодо потреби підливання, хоч які вони спеціялісти в тих справах! Бо в скорім часі як не насупилося таке синє до недавна небо! І як не зачали надпливати по нім хмари з Великого Океану! Чорні бо чорні! І як не затанцював вітер вулицями Вікторії та по чудових парках її і ген високо по темнім-темнім небі!
Серед напів переляканих і напів радісних окликів наших пань: „А ми вам не казали?!“ добігли ми вже прані великими каплями дощу до якогось готелю, де взяли кімнату, в котрій довго перечікували чорну тучу і бурю, що шаліла над островом і містом Вікторії. І не було видно ні одного промінчика сонця в тім „ситі оф соншайн“… ні одного шматочка небесного блакиту. Все покривали тяжкі чорні хмари, що сунули мов великанські клуби диму від Великого Океану серед нестримного реготу громів, що котився вулицями надморської столиці. А як на хвилину уставав, чути було як в цілім місті зве-
