Зміст: Про найглибше з моїх політичних переживань і про те, чому я його аж тепер описую. — Моя прогулька з панями до столиці Бритійської Колюмбії на острові Спокійного Океану. — „Місто соняшного блиску“, в котрім все паде дощ. — Там стоїть будівля як мрія гарна. — I чудовий памятник перед нею. — Як виглядає 17-літня найбільша господиня світа. — Куди йшли школи з квітками і з вінками. — Кого шанувало анґлосаксонське робітництво. — Як розпростерлися мов скатерть океану цілі століття бувальщини. — Що говорив таємний голос. — Про головний насінник зла нашої землі. — Про скритоубийників батьків твоїх. — Про ще гірших наслідників їх, котрими ти чванишся. — Про велике добро яке нам зробила цариця Катерина зруйнувавши Січ. — Порівнання славних козаків запоріжських з дикими Татарами. — Як повторився танець пяних Мамаїв на Україні — Не зле тихе слово про отаманів ріжних загонів чорної віспи та наглої смерти. — В сніговії блистів Київ вежами, церквами — і що ми з нього зробили тої зими. — Вина і кара. — Котре було найдурніше діло Галичан за 1000 літ їх історії? — Українці, Індіяни й Анґлійці. — Чи годна анґлісйька королева зломати кінську підкову голими руками? — Слово про божевільних на престолі. — Привид страшної різні над Спокійним Океаном. — Чи нас приженуть як худобу на той пир крівавий, чи ми прийдемо самі? — Хто може найскорше перешкодити українському народови збудувати собі власну державу. — Мій Патмос і буря на нім. — Як дзвонили і дзвонять віконниці Вікторії. — Що діється зі стадами перелетних птиць коли буря поранить або убє провідників їх. — Про найбільшу загадку нашої історії…
