більшої війни і найбільшої революції. Тут обмежуся тільки до короткого опису мого найглибшого політичного вражіння.
До Америки приїхав я ще республиканцем, хоч в Европі бачив я вже своїми очима мабуть всі світла і тіни республиканської системи. Просто не було часу внутрішно зібратися і не було зовнішної спонуки, котра моглаб олицетворити і скристалізувати в собі витягнений з обсервації досвід. Потрібний до внутрішного зібрання спокій знайшов я в час мого довгого подорожування по чужині, а згадану висше спонуку, котра для мого політичного думання чи радше відчування (що також в політиці значить мабуть бльше ніж думання) мала рішаюче значіння, хочу якраз описати.
То було ще заки я виїхав з Венкувера. На підставі пляну моєї політично-аґітаційної обїздки по наших громадах за морем, виробленого професором Боберським, котрий добре знав тамошний терен, мав я в Венкувері пару свобідних днів часу. Отже я хотів той час використати й запитав наших тамошних людей, що в околиці Венкувера варт побачити. З річей, які вони мені вичисляли, вибрав я три (розуміється крім дрібних як оглянення прегарного парку і кеньйону і т. п.): 1) відвідини наших робітників-дроворубів в лісах коло Венкувера, 2) відвідини оселі Індіян, колиш-
