воєнкомом того ж полку. Після розформування полку Політвідділом правобережної групи був призначений у 2 Кріпосну Пєнзенську бриґаду на посаду воєнкома окремої сотні зв'язку бриґади. У січні 1920 року призначений на посаду воєнкома 536 полку 60 стр. дивізії. У вересні 1920 року призначений на посаду воєнкомбрига 179. У лютому 1921 року для ударної роботи кинутий у кавполк 60 дивізії на посаду воєнкома полку. У серпні 1921 року посланий на посаду воєнкома 209 полку. У червні 1922 року призначений на посаду воєнкомбрига 72. Після реорганізації залишився воєнкомом 72 полку. За час служби в Червоній армії брав участь у всіх боях проти білих на Україні, а також і проти війська Центральної Ради. Брав участь у боях проти німців-окупантів під Тирасполем, Одесою, Миколаєвом, Херсоном, Перекопом, де в лютому місяці 1918 року був поранений: бувши ж у 2 стр. полкові, брав участь у боях під Проскуровим, Жмеринкою, Волочиським аж до м. Львова. Після того брав участь у боях проти петлюрівських банд. Під час фронтової роботи був нагороджений трьома шкіряними костюмами і орденом Червоного Прапору. Після громадянської війни послідовно обіймав посади воєнкома 72 полку, помвоєнкома 80 і 15 дивізії і воєнкома 15 дивізії. У 1926 році скінчив ВАК і до осени 1927 року стажував на посаді комбата і начальника штабу полку, у 2 Нерченському полкові і 470 дивізії. Тепер командир комісар 3 Верхнє-Удинського стр. полку і Т-о стр. дивізії.
Ви знов догадуєтесь, що це не книга. Яка книга може вмістити як у динамітному патроні стільки змісту на двох сторінках тексту? Це мій комдив, серце і мозок Дивізії Донбасу.
