Сторінка:Нечаєв А. П. Незвичайні дива природи. Торонто, 1919.djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
I.

На граници холодного царства, між скандинавським півостровом і скованою вічним ледом Ґренляндією, розкинув ся понурий і пустинний остров Ісляндія. Усюди куди лиш не глянь, виднїють ся тут купи вульканїчного каміня і застиглі потоки ляви, а з найвисших верхів острова сповзають великанські та величаві ледівцї. Кітловини заповнені болотами, і тілько на полудни Ісляндії розкинули ся прегарні луки, одиноке жерело істнованя не дуже вибагливих жителїв півночи.

Приближаючи ся до того острова, ви побачите поперед усього, блеск єго нагірних ледівцїв. Перед вами великанська могила, окупана ослїплюючо — білим покривалом, з під якого то тут, то там зарисовують ся чорні члени мертвого великана. Небо закрите темними хмарами. З острова віє холодом. Острі вершини окутаних ледом гір, взносять ся до зелїзно-сїрого неба і никнуть там в темній глубинї хмар. Понура картина не взбуджує поетичних настроїв: глядача огортає одно тілько почутє єму холодно, він мерзне....

І чим більше ви знакомите ся з тим диким закутком землї, тим холоднїйша і мертвійша видає ся вам єго понура природа. Що загнало чоловіка в ті дебри? Що заставило єго