 |
|
Ой кумо Варваро! порадь мене, як рідна мати. Що мені робити? Мене спокушає нечистий. Вже й не знаю, чи на мене наслано, чи майстрі оцю хату закладали на моє лихо. Як перейшли ми з моїм покійним Василем Басарабченком на Ришканівку в оцю хату, то так і пішлося нам, як з Петрового дня: і пив він, поки помер, а через його і я розп'янствувалась.
Ото як помер мій чоловік, я сижу собі та й думаю: оце-ж мене Бог покарав за мої гріхи; не буду ж я тієї горілки та вина і в рот брати, не піду заміж. Заприсяглася нікого й до смерти не любити… Думаю, буду собі тихо жити, Богу молитись та хліб заробляти. Та не так воно сталося, як думалось. Вже скільки раз я сповідалась і причащалась, і постилась, і молилась, нічого не помагає: все таки виходить грішне зверху, а святе насподі, бо роблю те, чого не хочу, а чого хочу, того ніяк не зможу зробити. Треба ще пошукати знахурки в Кишиневі, чи не знає вона якого зілля, бо вже сама нічого не вдію. А тут іще чорт надав мені оту куму, молда-
