ходе по кутку та тільки собак дражнить; на Радьківці живе Петро, отой, що його дражнять Тарано̀м, це б то дали йому прізвище — Таран. Слово дратувать когось має значіння тільки — „раздражать“ кого-небудь: не дратуй мене! не допікай міні! В галичан слово — дражниться має значіння — раздражаться. Од цього вживання галицького слова дражниться в д. Грушевського виходе плутанина, та ще й сьмішна; вийшла просто нісенітниця, кривдна для згадки й спомину великого Тараса, бо це слово ніяк не стосується до смерти Тараса. Це усе в статті украінцям доводиться при читанні розуміти наздогад… перекладаючи цю плутанину в думці так, що опові́щення маніфеста було одкладяно на першу неділю посту; Шевченко, ждучи з напруженням цього многоважного акта, і дуже од цього збентежений, цім роздражняний, од того загаяння вмер саме в час свого сподівання.
Що то за „річни́ця“ смерти Тараса? Можна таксамо наздогад розуміти, що то автор говоре за роковини смерти Тараса, як от буває спомин душі небіжчиків на девятини, сороковини й роковини, це б то на девятий, сороковий день після смерти й тоді, як мине рік. Відома річ, що в нас що року празникують „роковини“ смерти Шевченка, а не „річницю“. Цей неологізм автора і непотрібний, і зайвий, і невдатний. Автор, складаючи цей неологізм, змішав докупи два коріні в украінських словах: рок та рѣк, котрі обідва в украінські мові бувають в однакові формі — рік: річка, заріччя, річаний, та рік в имен. падіжі, а в род. — року. Але в тіх показаних словах буква і змінила давнішу букву ѣ, а в слові рік (год) буква і — навить не корінна́, а змінна, і тільки під наголоском зосталась в мові в односкладних словах, як от рік, віл, та в слові — торік, а врешті слів стоіть о: року, роковий, роковщина (по́дать прядивом та натурою за часу панщини). Проф. Грушевський в своіх словах річниця, річник узяв для збудування неологізмів не корінь — рок, а корінь рѣк, — і вийшла плутанина, бо слова річниця і річник дають уявління чогось такого, що стосується до річки, до чогось річа-
