чиім за́гадом він так робив. Він говоре міні одно, а робить друге, зовсім не те. Це в галичан якась ніби політика…
Замісць „Села“, вони почали видавать газетку „Засів“ с поганими малюнками й на дешевенькому тонесенькому папері. Але й цей „Засів“ видається тільки трохи кращою мовою, і тут проводиться пропаганда галицькоі мови, котру д. Сірий силкувався нахрапом завести і в народі на Украіні… В „Засіві“ вже дозволяють тім украінцям, що подають статті, писати — цей, це, але йім ставляють скрізь — від замісць од, це б то накривають украінські дієслова (глаголи) по́кришками, певно щоб селяни самі догадувались, що там всередині замикається, справляють — боятися, на бояти ся і т. д. Сутрудовники галичани пишуть по-своєму, ставляють такі слова, як от: чекати, тримати, майже (сливе) і т. д. чого наш народ не розуміє, та ніхто йому й не скаже йіх значіння. Тут є („Засів“ № 1) такі слова як от: істнованє (животіння), нанесено реакцією, під захистом організацій робітників, ці групи (купи), удобренє (ви́гнойка), відкрити, насамперед, чотири (чотирі) місяці, обєднати, обєднаного комітету. І скрізь галицьке — від, се, сю, знань (знаннів), житє, страхованє, відкрити, — що не одкриває, а морочить і закриває значіння й тяму слів.
Коли на виставці в Ромнах „Засів“ достав бронзову медаль, то це мабуть за статті украінців Ковальова та Щоголева по сільскому хазяйству та садовництву, а не за галицькі статті, написані негарною галицькою мовою, як от приміром стаття В. Л—ка про „Здвиг (?) соколів у Львові“, де стремлять такі слова, як: культурне значінє, ріжні вистави, концерти, відчити (!?) (читання), національну свідомість. Мабуть автор не читав книжечки Грінченка, як треба писати статті для народа. А який в „Засіві“ правопис, як от в словах: обївши (обьівши), з'їзд, зїдені, зїдево (зьідено)! Такий галицький правопис, сказати б, буржуазний, а не науковий, це ж якісь загадки та ребуси і то не тільки для украінського нерозвитого й темного народа, але й для широкоі публіки.
