налів на Украіні, мусять коритись і мовчать. Само по собі, шо публіка не читатиме ж усяких школьних писаннів та екзерціцій, писаних чудернацькою сьмішною мовою, та ще й недоладніх, просто таки часом схожих на каррикатури на украінську мову…
Проф. Грушевський в згадані мною його статті жаліється на нашу украінську публику, що вона не купує (певно галицьких) книжок. Але ж украінська книгарня (Безак. № 8) стоіть виданнями украінських авторів, а найбілше видданнями бувшоі Просвіти та дрібними украінськими книжками для народа. А наша публіка тепер як купуе будлі-яку украінську книжку, то передніше розгортає йіі, переглядає, читає, і як книжка буде галицька, то кидає набік, бо с кількох фраз, навить як углядить — від, одразу постерегає, якого вона пе́чева, бо за тим — від піде низка галицьких слів. Я бачив це в книгарнях на своі очі.
З цієї причини галичини в останній час пішли на хитрощі й позаводили буцім-то видавницькі спілки… в котрих усіх спілників одна людина або дві з галичан. Це щось в пісьменстві схоже на політичні интриги та хитрощі на виборах в парламент або в сейм. Між усякими украінськими спілками, як от „Вік“, „Украінський Учитель“, „Час“, „Лан“, „Ранок“ тільки одна спілка „Ранок“ завжди видавала добросовісно і книжки, і украінських авторів, Драгоманова й инчих, не псуючи йіх мови й правопису. Недавнечко зьявились видавництва „Лан“ та „Зоря“. Це галицькі не спілки, а один, або два галицькі пісьменики, котрі трошки виправили свою чудну мову, примитикували йіі до украінськоі й навить спро́стили правопис, хоч не зовсім, бо зоставили де-які форми й слова і пишуть замісць од, цей, це, життя, ждати, боявся, держать: — від, сей, се, житє, відчувань, в житю, чекати, тримати, помешканя, бояв ся, кроки й инчі польські й галицькі йім сподобні слівця. Певно це єсть остання по́ступка украінцям і „найрішучійший“ взорець для наших украінських пісьмеників на будущий час. От видання спілки „Лан“, котра видала книжечки д. Юрія
