Отже, коли в мальовничому кубізмі ми мали формулу серповидну, що характеризує граничний кут контрасту „прямої“ і обсягу, то в п'ятій стадії кубізму ми бачимо, що серп вже не займає того місця, яке він посідав у другій стадії кубізму. Лишилася одна „проста“, тоб-то плоскість, що має різні види — маштаби і різні „оцвітки“. Останні видозміни і є контрастові зміни, що формуються виключно за серповидною формулою.
Візьмемо для прикладу роботу маляра Метцингера (див. мал. № 5), його „натюр-морт“, і побачимо, що вся його просторова суть розчавлена, він обернувся на плоскість і коли ми згадаємо його ж твір „Женщина за чашкой“, то, звичайно, цей натюр-морт повинен нас вразити своєю несподіваністю, всі обсяги доведено до одного підсумку, тоб-то, до одного часу, до одної плоскої форми — двомірности.
Тепер хочу ще звернути вашу увагу на одну сторону кубізму, а саме на те, що протягом всієї нашої роботи ми ще не бачили жодної картини, що була б цілком безпредметна. Ми лише повинні ствердити, що в усіх стадіях кубізму предмет ніколи не зникав з нашого зору.
Для кубіста він являє собою завжди невичерпну базу, невичерпну кладовку, де зберігалося безмежну кількість матеріялів для висловлення тих чи інших відчувань митця. Кубісти перші повинні поставити пам'ятник предметові за те, що в ньому лежать великі скарби, за те, що в ньому лежить великий зміст різноманітних матеріялів, яких ще ніхто і ніколи не бачив.
Кубісти, таким чином, являють собою перших людей, які знайшли ці скарби, що їх в собі має предмет, вони собою являють перших людей, що змогли реально побачити предмет і лише реалізм, ми повинні сказати, здобув своє справжнє значіння саме в кубізмі і знов таки через призму кубізму предмет став реальний.
В цьому нас переконують всі зазначені елементи в їх творах. Через кубізм ми стали відчувати і реалізм малярства, його „як таковість“, якої ніхто ніколи з майстрів не відчував, не відчував вже тому, що завжди перемагали в маляреві зміст життя, навчання, релігія, історія подій, політика, анекдоти.
Так само й робітник, зробивши ту чи іншу річ, за функціональною стороною її не бачить самої речи „як такої“, а коли йому покаже її маляр, то він її і не впізнає й не зрозуміє.
 № 5. Метцингер. 1917 |
Таким чином в п'ятій стадії ми бачимо дуже дивну річ. Здавалося, що кубісти дійшли до повної безпредметности, що в їх творах передостанніх стадій залишено тільки ознаки предметів, здавалося, що, впізнавши контраст, можно було б творити самим всілякі лінії — форми для контрастових сполучень, але виявилося, що і в новій, п'ятій стадії знов виникли образи предметів, і цей факт нам стверджує, що предмет і постать людини являють для них один з факторів, через які вони можуть висловлювати свої відчування. Не буде зайвим згадати, що між образотворчим мистецтвом і мистецтвом кубізму є велика ріжниця, яку дуже добре можна побачити, порівнюючи роботи митців ізо та художників-кубістів. Ріжниця ця полягатиме у висловленні пластичної реальности явища, чи реальности самого предмету. Ми вже побачили, що пластична реалізація елементів предметів кубізму досягає вищої точки, бо вона реалізується не через око, що
