Цю гарну словацьку казочку написала БОЖЕНА НІМЦОВА — чеська письменниця.
Словаки — то такий народ, що живе в Чесько-Словацькій Республіці, яка межує з нашою УКраїною. Вони дуже люблять дітей і уміють розповідати гарні, цікаві казочки. Багато з тих казочок, що росказують Словаки та Чехи, Божена Німцова посписувала на папері. Написавши на папері пером, вона віддала свої писані казочКи учителям. Ті вчителі живуть у Празі, найкрашому місті в Чехії, такому хорошому, як і наш Київ. Ті вчителі зійшлися до гурту, до товариства, шоб казочку видрукувати. Зробили вони так для того, щоб легше було видруковати книжку, бо друкувати книжки дуже важко, а всяку важку роботу можна швидче зробити гуртом у товаристві. Своє товариство вони назвали „Спадшина Коменського“. Назвали вони так вчительське товариство на спомин про доброго свого товариша-вчителя Коменського, який написав багато гарних книг і зробив багато добра для свого народу.
От те Товариство Коменського взяло казку „Про дванадцять місяців“, й віддало її одному дотепному чеському малярові, якого зовуть Адольф Кашпар. Він прочитав казочку, й намалював все, що в ній росказала Божена Німцова, на чудових малюнках. Тоді вчителі з „Товариства Коменського“ віддали й казку, й малюнки до друкарні. В друкарні все те друкарі зложили на машину й видруковали книжку.
Якось до Праги виїхав наш український письменник — Василь Старий. Побачив він тую казочку Божени Пімцової з малюнками Адольфи Кашпара, й дуже вона йому подобалася. Тоді він узяв та й переклав її з мови чеської на нашу мову, українську, а малюнки позичив у „Товариства Коменського“. Все те він віддав уже нашому Товариству у Київі, яке зветься „Час“. Товариство „Час“ дало перекладену Василем Старим казочку й малюнки до друкарні, а вже друкарня й зробила цю книгу,
Коли вона Вам подобається, то радітимуть тому й Божена Німцова, й Адольф Кашпар, й Василь Старий, й „Товариства Коменського“ у Празі, й Товариство „Час“ у Київі. Радітимуть, бо всі вони на те тільки й робили цю книжку, щоб вона подобалася малим діткам.
