|
Нікому ніколи не стерти,
Що сріблом ясної сурми:
Шкодуємо тільки, що вмерти
Удруге не зможемо ми!
* * *
Їх душі — горіння і криця —
У нашому завжди гурті,
Братів по далеких вязницях
І тих, що упали, братів.
Дорога пряма і одверта,
І твердо іде леґіон.
Там втрат не буває, де жертва -
Здобутий в огні бастіон!
Хто має уші — хай слуха!
Хто мав серце — люби!
Встає цитаделя духа —
Шіснадцять літ боротьби.
1933
|
