Хочь такъ тяжко покаравъ московскій урядъ украиньскихъ патріото̂въ, одначе поки-що не спинявъ розвитку руского письменства на Украинѣ. Именно же коли вступивъ на престолъ царь Олександеръ II.[1] и вызволивъ зъ тяжкои 10-лѣтнои неволѣ Костомарова й Шевченка, ожило все надѣями на красшу долю. На нивѣ руского письменства въ Украинѣ проявивъ ся живый рухъ и розбудивъ такожь Галицкихъ Русино̂въ до пильнѣйшои роботы на то̂мъ поли. Украиньски̂ патріоты почали заводити недѣльни̂ школы, вчили въ нихъ украиньско-рускою мовою и выдавали тою мовою книжки шко̂льни̂. Одначе не довго втѣшалась Украина сими по̂льгами. Въ 1863 и 1864 р. царскимъ указомъ заборонено ширити просвѣту мѣжь народомъ рускимъ въ ро̂дно̂й мовѣ, прогнано руске слово зъ школы и зъ церквы, а цензоры стали забороняти выданя книжокъ писаныхъ украиньско-рускою мовою. Московски̂ панславісты якъ Катковъ, Аксаковъ стали лякати царскій урядъ „сепаратизмомъ“, що нѣбы то Украина хоче во̂до̂рватись во̂дъ Росіѣ, а вороги украиньского слова посылають доносы въ Петербургъ на украиньскихъ письменнико̂въ и патріото̂въ. Наслѣдкомъ сихъ доносо̂въ появивъ ся 18 (30) мая 1876 р. указъ царскій, котрымъ заборонено привозити до Росіѣ книжки, выдавани̂ въ руско̂й мовѣ, заборонено друкувати въ Росіи книжки украиньско-рускою мовою и украиньско-руски̂ выставы. Зъ того часу запустѣла нива письменна на Украинѣ, а коли й выпустить цензура яку малесеньку книжочку, то не инакше, якъ російскою правописію. Отакъ засудже-
- ↑ Царь Олександеръ II. панувавъ по Микилаю во̂дъ 1855 до 1881 р.
