Сторінка:Олександер Колесса. При камяному затонї (1891).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

17

 Сходило сонце із-за гаю ;
Козацтво кинувши судна
З роботи мовчки повертає :
По бурі стала тишина́...
Аж враз від „Жовтого“ десь „броду“
З пораяним леготом несесь
Сумний звук сурм, та по земли
Гармати глухо заревли...
— „Мерщій, молодцї, до походу!“
Взиває Ганджа. „Там стають
„Вже Козаки на бій кровавий...
„На скору нашу поміч ждуть...
„Заграли сурми на трівогу...
„Мерщій, молодцї: Гей в дорогу!“
— „Ти Ганджо, старшинов нам будь“.
Козацтво згідно згомонїло
І потягло на поле слави...
 Нїм сонце підняло ся д горі
 Дими клубили ся по полї:
 То ся козацтво спільно боре
 Протів неправди і неволї.
 Іще вечірним, тихим сьвітом
 Погідне небо румянїло,
 А Тясьмином кров панська плила.
 І ґенїй волї України
 Присьвічував страшній „Руїнї“....