Сходило сонце із-за гаю;
Козацтво кинувши судна
З роботи мовчки повертає:
По бурі стала тишина́…
Аж враз від „Жовтого“ десь „броду“
З поранним леготом несесь
Сумний звук сурм, та по земли
Гармати глухо заревли́…
— „Мерщій, молодцї, до походу!“
Взиває Ганджа. „Там стають
„Вже Козаки на бій кровавий…
„На скору нашу поміч ждуть…
„Заграли сурми на трівогу…
„Мерщій, молодцї: Гей в дорогу!“
— „Ти Ганджо, старшинов нам будь“.
Козацтво згідно згомонїло
І потягло на поле слави…
Нїм сонце підняло ся д горі
Дими клубили ся по полї:
То ся козацтво спільно боре
Протів неправди і неволї.
Іще вечірним, тихим сьвітом
Погідне небо румянїло,
А Тясьмином кров панська плила.
І ґенїй волї України
Присьвічував страшній „Руїнї“....
