Сторінка:Олександер Кониський. Сестра-жалібниця. Оповідання. Краків 1940.pdf/16

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

дівчата — яко діти раненого майора — були приняті до інституту на кошти казенні. Підчас мого оповідання Квашині дівчата були ще підлітками.

Іменини свої Кваша святкував бенкетом що року; але на цей раз і тиск гостей і бенкет були незвичайні; це тому, що на той рік приходились нові вибори, а Кваші, найпаче його жінці, невимовно кортіло, щоб його вибрали на повітового маршала; тим то він і пильнував годити панам, і великим і малим; він добре тямив, що без цього не можна обійтися тому, хто хоче бути вибраним; інакше його „прокотять на вороних”.

Свято своє Кваша справляв не в повітовому місті, а у себе на селі; на місті кватира його була і непоказна і тісна, але ж ліпшої в тому місті не можна було здобути. А на селі у Кваші будинок був розкішний, великий, на дві особі.

Кваша повитав Одинця трохи гордовито. Одинець зустрів тут декого з знайомих вже панів, що стрівав в Іскри. Велика більшість Квашиних гостей — були великі пани, яких досі не доводилося Одинцеві стрівати у такому великому гурті. Все жіноцтво було прибране відповідно „останній моді”: чоловіки були в дворянських мундірах або в фраках, денеде попадалися в чорних сюртуках, часом, як і от на Іскрі, доволі довгополих; та в салі сиділа невеличка купка судових урядників. Велика більшість гостей — були люди, що позбулися свого, а чужого якслід ще не засвоїли; ще воно не прийшло зовсім до них, а тільки з окола і придивившись до їх пильно, зазирнувши в душу глибоко, не можна було не спостерегти, що це люди більш-менш покалічені, з око-