Відомий дослідник українських степів, а зокрема заповідного степу в Чаплях, проф. Пачоський, що понад 25 років свого життя присвятив розв'язанню степової проблеми, каже, що все в заповіднику можна руками людськими відродити й відбудувати, за винятком цілинного степу, який всіляко треба зберігати.
Коли шириться розорювання вільних земель, коли незаймані досі простори через економічні й соціяльні причини йдуть під плуг і косу, вага цілинного степу збільшується; збільшується й тяження до нього наукових дослідників, хоч про асканійський цілинний степ написано вже цілі томи спеціяльних праць.
Але сама можливість вивчити рослинне життя там, де на ньому зовсім не відбивається вплив людський, і далі принадна. І далі йде вивчення цілинного степу.
Власне кажучи, Чаплі являють собою комбінат, що складається з двох частин: наукової й господарчої. Основна думка законодавчих актів, що створили заповідник, полягає в тому, що господарча частина є базою для наукової роботи. Ми коротенько спробували визначити ті шляхи й напрямки, якими йде і йтиме ця наукова робота. Як і вся наша радянська наука, наукова робота заповідника скерована в практичний бік: вона мусить використати ввесь живий матеріял, що його зібрано з цілого світу, мусить вивчити умови призвичаїння чужих тварин до нашого підсоння, способи змішування деяких тварин між собою, перетворення диких тварин на хатніх, щоб таким чином відшукати для людини найкращі способи господарювання взагалі, а в степу зокрема. В цій справі зроблено чимало, але ввесь величезний комплекс заповідника відкриває перед науково–дослідчою думкою ще колосальні перспективи на багато років уперед.
Розгортається й господарство заповідника. Адже заповідникові належить величезна територія — 42 тисячі гектарів. З цих величезних просторів на цілинний степозоопарк та інші заклади наукового значіння припадає порівнюючи невеличка частина. Решта земель понад 30 тисяч гектарів — оті неосяжні простори степові — належать господарчій частині.
