Сторінка:Олександр Борзаківський. По незнаних закутках. 1930.pdf/25

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

У степу дуже важкі умови господарювання. Зимою тут лютий холод та снігові замети, влітку страшенна спека та посуха. Через те рільництво в заповіднику розгортається порівнюючи повільно й є другорядною галуззю господарства. Року 1927 під посівами в заповіднику було щось із 8 тисяч гектарів, цього 1930 року засівна площа становитиме 10 тисяч гектарів — і далі збільшення засіву не піде. Серед культур на першому місці стоїть озима пшениця, при чому сіють переважно посухостійкі та морозостійкі гатунки, з ярих зернових культур на першому місці стоїть ячмінь, з просапних кукурудза та соняшник, і трави: люцерна й могар.

Що треба відзначити в роботі заповідника — це дуже цікаві й цінні спроби з новими культурами. Серед нових культур перше місце займає бавовняник. Спроби поширити бавовняну культуру в наших степах, — можна вже з певністю сказати, — дають добрі наслідки. Скоростиглі гатунки бавовняника цілком достигають у степу й дають прибутку карбованців із 80 на гектар. Добрі наслідки дають досліди з клішовиною, що з неї добувають рицинову олію. Кліщовина дає пересічно 1,3 тонни на гектар. Переводять досліди ще з джутовою рослиною — кенафом, земляним горіхом, соєю тощо. Всі ці досліди мають на меті поширити в нас ті культури, що ми їх досі довозили з закордону.

Але центр господарчої ваги в Чаплях не рільництво, а вівчарство. Колишні власники маєтку Асканія Нова, в часи найбільшого розквіту вівчарства, мали на степах своїх чотириста тисяч овець. Але потім — поволі цю кількість зменшували. У 1917 році в Асканії було тільки понад 26 тисяч овець, а року 1921, після громадянської війни та посухи, залишалося овець тільки 4 з лишком тисячі, та й та невеличка отара була знесилена й виснажена.

Починаючи з цього року, вівчарство в Чаплях швидко відроджується: 1926 року вже є 12 тисяч овець, 1927 — 22 з половиною тисячі овець, а в 1929 році щось понад 30 тисяч штук. Найбільша кількість, що її можна мати тепер на землях заповідника, — це 40 тисяч, і ця кількість за нормальних умов має бути в 1935 році. Тоді на гектар землі припадатиме приблизно 1,5 вівці. Така кількість овець забезпечує нормальне віднов-