Олешківські піски мають давню історію, мають за собою й чималу наукову літературу.
Колосальні простори земель, непридатних для жодного господарювання, а також страшна шкода, що її завдають околишнім придатним ґрунтам пекучі олешківські піски, давно вже примусили шукати способів порятунку, а також способів використання бурхливих піщаних пустель.
Дуже давно, понад 50 років тому, почалися спроби засадити піски лісами. Роботу тут було переведено величезну, коштів витрачено гибель, а наслідки як на те дуже й дуже мізерні. Лісові насадження гинуть від несприятливих метеорологічних умов, від шкідників та — особливо звичайно — від несвідомої руки людської. Ті невеличкі клапті лісів, що зберіглися на Олешківських пісках, ні в якій мірі не можуть бути показниками великих зусиль колишніх лісовиків та меліораторів. Основний масив пісків Олешківських і сьогодні стоїть голий, сипучий, майже без жодних ознак якоїсь путящої рослинности.
