кости й різноманітности риби Чорне море — справжня пустеля, як що порівняти з Озівським. Я зовсім не маю наміру подати тут певний огляд іхтіофавни Озівського моря. Не знавець я в цих справах, та й за місяць не можна вивчити всіх мешканців Озівських хвиль, але мавши за п'ятдесят кроків море, живши місяць у професіонала рибалки, я впізнав багато риб і навчився відрізняти одну від одної, хоч вони часто-густо дуже схожі між собою. —
Постоявши хвилин п'ять-десять на березі, ви побачите, як недалечко в хвилі, ходить на версі хребет риби, часами чималої. Це — клипець, риба з глистюком. Рибалки не їдять її, гидують; ловлять її руками, бо вона дуріє, здебільшого діти, а потім продають курортним чи за рибця, чи за тараню. В Озівському морі є чимало, так званої «красної», дорогої риби: чечуги, осятра, білуги, пестрюги; через те в хорошого рибалки ви до самої осени знайдете в льоху в бочці прекрасну зернисту ікру. Ловлять красну рибу варварським способом, здається чи не забороненим: в місцях, де вона ходить, коли море добре грає, ставлять неймовірно гострі гачки на мотузках, на зразок наших переметів, і коли риба в хвилю йде горою, вона наколюється на гачки. Чимало риби звісно калічиться, зриваючись з гачків, і гине.
Судак — звичайний гість у сітках рибальських на Озівському морі, великий прекрасний судак, що його тут звуть сулою. А потім ідуть здавен відомі — чихоня, тараня, чебак, рибець, щука. Далі дрібні: кефаль, бичок, пузанок, тюлька, таранька та рідкі й випадкові — кутун, камбала і схожий до неї, але з тупим носом, калкан. Плиската камбала й калкан рідко потрапляють у сітку. Лежить ця плиската риба на дні. Чисто біла зі споду, вона з горішнього краю така схожа на дно морське і кольором, і формою, що її, навіть пустивши на міляка, не додивишся близько.
Кожна риба вимагає свого способу рибальства, своєї снасті, — і справжній рибалка-промисловець тільки й сильний снастю. Є снасть — є й риба, а снасть — річ дорога. Правда, потрібні ще міцні та тривалі руки людські, та з цього погляду мій Федір Іванович забезпечений добре. Хоч мої коротенькі вражіння, мабуть, і не цікавитимуть бердянських фініспекторів, але мені не хотілося б особливо реклямувати багатий асортимент снасті Федора Івановича. Тим більше, що я помітив не дуже то дружні
