всього тебе до найдальших шпар хтось старанно вимив і вишкрябав твердою туалетною щіткою.
Були й інші ночі, тихі-тихі, коли море — сіре, як асфальтова підлога, коли баркас не рухається на воді й змотані вітрила безсило висять на реї. Сітку на пузанка поставили вдень, а тепер ми вибираємо її із здобиччю в баркас. Пузанок — риба сезонна й дуже вигідна для рибалки. Через те ми не одні в цьому морі темної ночі. Зо всіх боків, хоч нічого й не видно, долітають стримані голоси рибальських розмов. Дивуєшся тільки, як не переплутаються їхні сітки. Та з тисячі ознак, що з них для суходольної людини не існує ані одна, рибалка однаково, — удень чи вночі, в бурю, чи в тишу, серед безмежного моря одразу впізнає місце, де він ставить звичайно свою сітку і каже: «тут!»
Пузанок іде недовго, і рибалки пильно стежать за його ходою щоб угадати й упіймати вигідне місце. Пузанка здають у кооператив, чи продають приватникові на штуку, на тисячі. У рибалок взагалі вважається за ознаку цілковитої непристойности питати про наслідки ловів. Отож, коли йдуть розмови про тисячі спійманих пузанків, то ці тисячі треба вважати за дуже й дуже умовні.
Бичка ловлять «драчкою». Бичок теж сезонна риба. Держиться на неглибоких місцях, на дні. Драчка збудована так, що вона тягнеться дном і захоплює бичка. Щоб ловити бичків треба багато дечого знати, не так з техніки ловів, бо вони досить прості, як з топографії: треба знати місця, де бички бувають.
З двома молодими рибалками тягали ми драчку цілісенький пекучий серпневий день і на наслідки не могли поскаржитися. Нам безперечно щастило. Один по одному розпускали вітрила й подавалися в місто баркаси, втративши надію натрапити на бичків, а ми, де не затягали драчку, всюди витягали пристойно, а між бичками витягали й великих камбал та калканів.
Приємно взагалі ловити рибу драчкою, але є в цих ловах одна особливо специфічна приємність — дихати виключними своєрідними пахощами морського дна.
Бичок ходить на мілинах, під бердянською косою, де один по одному простяглися два невеличких острови: Дзендзик ве-
